Онлайн-шпора національна економіка КНЕУ

1. Сутність та склад національного багатства.
НБ – це сук ресурсів країни (ек активів) та накопичених благ, які знах в її розпорядженні та можуть використовуватись для здійснення процесу вир-ва продукції і робіт, надання послуг та забезпечення життєдіяльності людей. За натурально-речовим складом НБ – сук цілого ряду споживчих вартостей (прир ресурси, предмети і засоби вир-ва, готова продукція, майно громадян, сусп організацій тощо). Вартісна оцінка НБ та її динаміка характеризують результативність функціонування нац ек-ки, її можливості, а також рівень життя населення. Складові НБ: 1. Створені нефінансові активи: 1)основні засоби галузей, що виробл товари і надають послуги (це частина НБ країни, що створена у процесі виробництва та довгий час багаторазово і постійно у незмінній натурально-речовинній формі використовується в економіці, переносячи свою вартість на продукції, роботи та послуги; 2) запаси мат оборотних засобів; 3) запаси ГП (засобів вир-ва і предметів спож) на складах підприємств, у системі постачання, на біржах; 4) державні резерви засобів вир-ва і предметів спож; 5) цінності (це «кошторисні» товари довгострокового використання, що не зношуються з часом6 антикваріат, вироби з дорогоцінних металів…); 2. Нестворені нефінансові активи 1) матеріальні нестворені активи – активи природного походження ( земля, вода, ліси прир ресурси), тобто активи, які не є результатом виробн. процесів. 2) нематеріальні нестворені активи – активи, які налають виключне право своїм власникам на здійснення конкретних видів діяльності або на вир-во певних видів товарів та послуг; власники підп.-ств отримують внаслідок їх викор-ня монопольний прибуток (патенти, торгові марки, ноу-хау); 3. Фінансові активи 1)монетарне золото; 2) валюта і депозити; 3) кредити та запозичення; 4) цінні папери; 5) акції; 6) інші активи і пасиви); Забезпеченість прискорених темпів ек зростання ресурсами (осн виробничими та мат оборотними засобами) значною мірою визначається фін станом країни. Тому фін активи (пасиви) — важливий елемент НБ. Від їхнього обсягу залежать можливості зростання вир-ва в країні і удосконалення всіх форм споживання та нагромадження. 4. Споживчі товари довготрив використання- товари, що викор домогосподарства; 5. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ).
2. Природні ресурси та їх вплив на ек розвиток.
Ресурси природи є держ власністю. Держ влас¬ність дає можливість безкоштовно викор деякі при¬родні ресурси в інтересах сусп.-ва (викор землі для буд-тва трансп магістралей, експлуатація лісових, водних ресурсів, видобуток кор копалин та ін.). Викор-ня прир ресурсів у приватному секторі, як правило, пе¬редбачає стягнення спеціальних податків, рентних та інших пла¬тежів, які спричиняють С/В виготовлюваної продукції. Прир ресурси не є невичерпними та вічними. Тому вини¬кає проблема їх збереження та відновлення. Шляхи вирішення: 1. бережливе, рац-не вик-ня невідн ресурсів; 2. здійснення заходів щодо поповнення відновлюваних прир ресурсів (відновлювати і підвищувати природну родючість землі, здійснювати посадку лісосмуг, відновлювати запаси водойм); 3. максимальне вик-ня вторинної сировини та інші відходи вир-ва; 4. підтримка екол чистоти вир-ва та приро¬докористування. Складові прир-ре потенціалу: 1. природні ресурси – тіла і сили природи, які за певного розвитку прод сил можуть бути викор для задов. потреб людського сусп.-ва: земля, надра, ліси, водні ресурси; 2. природні умови- тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і дія-сті сусп.-ва, але не беруть безпос участі у виробн. і невиробн дія-сті людей. ПРП є багатокомпонентним: 1. Мінеральні 2. Земельні 3. Водні 4. Рекреаційні 5 Кліматичні ресурси. Екологічна клас-я ( за ознакою вичерпності): 1. Невичерпні: повітря, сонце 2. Вичерпні відновлювані: ліси, грунти 3. вичерпні невідн: кор. копалини. В основі ек клас-ї прир ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробн, промислового і с/г, галузевого і міжгал, одно- та багатоцільового призначення. Найбільш активна роль в ек розвитку суспільства в сучасних умовах належить земельним, лісовим, водним та мін ресурсам.
3. Структура природно–ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
При комплексній характеристиці території обов’язково враховується її ПРП, що складається з наявних (або перспективних) природних умов і ресурсів. Прир умови (ПУ) – тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і дія-сті сусп.-ва (впливають на розселення людей і первинну спеціалізацію території), але не беруть безпос участі у виробн. і невиробн дія-сті людей: рельєф і клімат. Прир ресурси (ПР) – тіла і сили природи, які за певного розвитку прод сил можуть бути викор для задов. потреб людського сусп.-ва: земля, надра, ліси, водні ресурси. ПРП є багатокомпонентним: 1. Мінеральні 2. Земельні 3. Водні 4. Рекреаційні 5 Кліматичні ресурси. Класифікація ПР: а) за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні (тваринні, рослинні, лісові), кліматичні, рекреаційні, Світового океану; б) за вичерпністю: вичерпні і невичерпні; в) за можливістю самовідновлення: відновлювані та не відновлювані. Екологічна клас-я ( за ознакою вичерпності): 1. Невичерпні: повітря, сонце 2. Вичерпні відновлювані: ліси, грунти 3. вичерпні невідн: кор. копалини. В основі ек клас-ї прир ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробн, промислового і с/г, галузевого і міжгал, одно- та багатоцільового призначення. Найбільш активну роль в ек розвитку суспільства в сучасних умовах відіграють: 1. Мін ресурси (МР). Мінсировинна база в У вкл. 20 000 родовищ 113 кор копалин. У вартісному виразі запаси родовищ КК в Україні оцінюється в 38 млн грн. 2. Земля як ресурс має багатоцільове призначення. В зал від ступеня придатності земель до різних сфер госп дія-ті розробляється їх клас-я. Відповідно до властивостей визначається народногосподарська цінність земель та виділяються їх цільові категорії: 1) землі с/г призначення; 2) землі громадської та житлової забудови; 3) землі природозаповідного та іншого природоохоронного призначення; 4)землі оздоровчого призначення;5)землі рекреаційного призначення; інші. Земфонд У. складає більше 60 млн га (71,2% – землі с/г призначення, 17,4% – ліси). 3. Водні ресурси (ВР). Потенціал ВР У. формуються за рахунок поверхневих, підземних, морських вод. Осн джерело забезп потреб –поверхневі води (80%); підземні води (15–17%), морська вода (3–5%). Терит розподіл ВР не відповідає розміщенню водомістких галузей госп комплексу У. 4. Лісові ресурси. У. належить до лісодефіцитних країн. Sлісів = 10,8 млн га. Із заг запасів деревини – 1,74 млрд м3. за світовими цінами запаси деревини в У. приблизно 27 млрд дол. США.

4.Ек оцінка природно-ресурсного потенціалу
Ек. оцінка передб застос ек критеріїв, тобто зіставлення властивостей прир ресурсів з вимогами, які випливають з практичної госп дія-ті. ЇЇ здійснення дає змогу розрах ек еф-сть викор-ня прир рес і оцінити ек наслідки від такого вик-ня для навк прир сер-ща. Здійснення ек. оц. базується на ек підходах, заснованих на категоріях ренти та ефективності. 1. З рентного прирресурс може оцін 2 способами: 1)за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в нар госп-ві; 2) за додатковими витратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористування (витрати на запобігання забрудненню і на компенсацію збитків). 2. За підходу ефективності визнач народногосп ефект від викор-ня того чи іншого виду прир ресурсу. Як критерій при цьому виступає порівняна ек еф-сть викор-ня конкретного джерела ресурсів або їх терит поєднання. Зем рес. 2 основні групи цін землі: 1. експертна (ринкова) 2. нормативна (кадастрова). Методичною основою нормативної ціни землі є «Методика грошової оцінки земель с/г призначення і нас пунктів», «Методика грош оцінки земельне с/г призначення (крім земель нас пунктів)». Для нормативної оц. врах-ся якість, місцезнах-ня, рівень використання досягнень НТП. При здійсненні ек. оц. землі використовується поняття «вартість землі», тобто міра її цінності. Є 2 групи цінності землі: вартість у користуванні і вартість у обміні. Видіялють ек. оц. земель нас пунктів (х-ка зем ділянок з позиції придатності до інженерно-технічних, промисл та житлспоруд, трансп забезп-ня, заб-ня зв’язком), земель с/г призначення (оцінка здійсн окремо за кожною з категорій: рілля, сінокоси, пасовища, через їх кількісні та якісні хар-ки. Це може бути ек. оц. за окупністю витрат або за величиною продук-сті земель. Нес/г призначення (землі лісового, водно, прир.-ох. фонду) оц. здійсн. з урах їх місцезнах, якісного складу, екол, соц. значення, ефекту від водоох, кліматоутв-них заходів. Лісові рес. Як осн елементи ек. оцінки ліс. рес. виступають: обсяг – заг. площа лісів оцінюваного об’єкта, сумарний запас деревини; прир власт-ті – концентрація запасів, якість та структура деревостроїв; прир й ек умови освоєння. Ек. оц. ліс. рес. здійсн. окремо земель лісового фонду, лісових насаджень недеревних рослинних ресурсів, соц і екол функій лісу. Базою для оцінки даних ресурсів і функцій є кореневі ціни на деревину та іншу продукцію лісу — ринкові чи закупівельні ціни, що форм на осн попиту і пропоз. Водні ресурси Оск. поверхневі води взаємопов’язані, їх ек. оц. повинна розглядатися в межах басейну і бути комплексною, тобто вкл. рибогосп, енергет, трансп, природозах ефекти. При цьому останні змінюються зал від території басейну , що викликає необх-сть диференціації оцінок для різних його частин. Усе це потребує складних систем оцінок і розроблення спец методів їх отримання. Плата за воду склз 2 частин: за використання; за доставку, відвід, забезп якості (трудові затрати). Мін рес: великого значення набуває врах їх комплексного (багатокомпонентного) складу та комбінованість, тобто поєднаність кількох видів у межах локальних ділянок надр. При здійсн. ек. оц мінер. ресурсів визначається абс вартість, прибуткова вартість, рентні хар-ки.
5. Роль нас у розвитку ек-ки та його динаміка.
З ек точки зору людський потенціал – сук нас, що проживає або знах на терит країни та його здатність забезп потреби ек-ки у відпов кількості і якості сусп. праці. Для оцінки кільк та якісної хар-к викор такі показники: 1. чисельність нас: 1) наявне нас – нас, що знах в момент перепису на даній терит. 2) постійне нас- нас, яке пост проживає на момент перепису на даній терит, включаючи тимчасово відсутніх. Незважаючи на негативну тенденцію, У займає 6 місце за чис нас. Чис нас є динамічним показником, який по¬ст. змін під впливом різноманітних чинників: за рах його прир руху — народж-сті та смертності. Різниця між кількістю народжених живими та кількістю померлих – прир приріст нас; міграція населення, тобто переміщення людей з одних регіонів у інші (різниця між кількістю прибулих та вибу¬лих – сальдо міграції). Визначення чис нас й особливості його дина¬міки має практичне значення для механізму взаємозв’язку ек і демогр процесів. Знання чис нас на певну дату чи період дає змогу оптимально збалансувати плани розвитку нар госп та напрями соц та демогр політики. Найбільш повну інформацію про чис нас, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодер¬ж переписи. 2. Труд потенціал викор для визначення аг сук здатності нас до праці, тобто можливість країни забезп ек-ку роб силою та квал кадрами. 3. Труд рес- частина нас країни, яке за своїми фіх та дух здібностями, набутою освітою та проф.-кваліф рівнем здатна працювати у нар госп та займатись сусп. корисною дія-стю. Вони розподіл за різними видами дія-сті: 1. Зайняті у сусп. вир-ві 2. =у дом та особистому підсобному госп-ві 3. =індик труд дія=стю 4. = на навчанні з відривом від вир-ва 5. =у сфері військової дія-сті 6. безробітні. В У працює 20 млн чол. ( 20% – пром., 19% – с/г, лісове, рибне, 20% – оптова торгівля, ремонт, 8% – освіта). У нал до держав з порівняно високою густотою населення, хоча вона є нижчою порівняно з найбільш населеними країнами Європи. Розміщення нас по терит країни повною мірою відповідає особл-м розміщення вир-ва та її природно – ресурсного потенціалу.

6.Розрахунок рівня зайнятості та рівня безробіття.
Рівень зайнятості визнач як віднош (у %) кількості зайн нас у віці 15—70 р до всього нас зазначеного віку чи нас за відповідною соц-демогр ознакою. Згідно з методологією МОП до зайн нас відносяться особи у віці 15—70 р, які займ ек дія-тю:1. працюють за наймом на умовах повного (неповного) роб часу (найм працівники у юр та фіз осіб); роботодавці; 2. особи, які самост забезп себе роботою, включаючи зайнятих в особистих селянс. госп-х задля ринкової реалізації виробл продукції, або ті, хто безкошт працює в сімейн бізнесі; 3. служителі реліг культів; 4. військові та ін. За укр. Зак-вом до зайн нас нал громадяни нашої країни, які прожив на її території на законних підставах: 1. працюючі за наймом на умовах повного (неповн) роб дня на підп.-вах незал від форм власності; 2. громадяни, які самост забезп себе роботою, вкл.-чи підпр-ців, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у вир-ві; 3. вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах держ влади; 4. громадяни, які служать у Збройних силах, прикордонних, вн військах; 5. особи, які проходять підготовку та перепідготовку та кваліфікації з відривом від вир-ва; 6. зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими; працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебув в Україні і виконують ф-ії, не пов’язані із забезп дія-ті посольств та місій. Незайн нас-ня- це працезд громадяни у працезд віці, які не мають пост або тимчас роботи, не шукають роботи, незареєстр в держ службі зайнятості і мають дохід за межами труд дія-ті. Рівень безробіття розраху % як співвідн між кільк безроб віком 15—70 р та ек активним нас-ням цього віку або відповідної соц-демогр ознаки. Безроб (за МОП) є особи 15—70 р, зареєстр та незареєстр у службі зайнятості, які одночасно задов 3 умови: не мали роботи (прибуткового заняття), протягом останніх 4 тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж останніх 2 тижнів були готові почати працювати за наймом або на власному підп-ві. Також до цієї категорії нал особи, які почнуть працювати протягом найближчих 2 тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді, зареєстр в службі зайн-ті як такі, що шук роботу; навчаються за направленням служби зайнятості.
7. Виробничий потенціал України та його хар-ка.
Вир потенціал (ВП)- сук спроможність галузей нар госп-ва та регіонів виробляти промисл та с/г продукцію, здійсн інвест та іннов діял-ть і надавати послуги нас-ню та вир-ву. Склад ВП: прир рес (тіла і сили природи, які за певного розвитку прод сил можуть бути викор для задов. потреб людського сусп.-ва: земля, надра, ліси, водні ресурси), трудові рес (частина нас країни, яке за своїми фіх та дух здібностями, набутою освітою та проф.-кваліф рівнем здатна працювати у нар госп та займатись сусп. корисною дія-стю), виробн. фонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезп вир-во продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. За своєю структурою ВП – сук підп.-ств і орг-цій, які належать до різних галузей та сфер дія-ті (підп.-ва з видобування кор копалин, вир-ва різних видів промислі с/г продукції тощо). Основна і провідна галузь ВП У. – промисловість. Пром.-сть Укр- осн галузь, що забезп потеби нар госп країни у паливі, енергії, паливі, сировині, забезп пост технолог переозброєння, а також задов. потреби. У пром-сті ств 50% нац. доходу, що зумовлює виріш вплив на розширене відтворення. Пром-сть У. хар-ся розвинутою галузевою структурою і представлена потужним паливно-енерг і металург комплексами, сучасним багатогалузевим машинобуд, хім і нафтохім пром.-стю, вир-твом будматеріалів, легкою, харч галузями тощо. У 2004р обсяг пром продукції – більше 400 млрд грн.-більше 50% заг випуску продукції країни; у пром.-сті працює більше 4 млн чол. і зосереджено більше 1/3 осн фондів і осн засобів країни. Має місце «відплив інтелекту» зі сфери пром. Вир-ва в торгівлю ті інші невиробн сфери. Високим є рівень зношеності осн засобів у галузі вир-ва пром. продукції, що знижує еф-сть викор-ня мат-техн, енерг та інших рес, припинення дія-сті підп.-ств. Отже, в останні часи еф-сть вир-ва і виник критичний стан ВП. Причини: 1. розрив госп зв’язків між СРСР-республіками, встан-ня митних бар’єрів, натуралізація обміну 2. недосконале реформування ек-ки, її мат-техн бази, здійснення заходів з реф.-ня ек-ки без урахування специф умов і нац. особл У 3. здій-ня реф.-ня у сфері обміну, була занедбана сфера вир-ва.
8. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
НТП- сук спроможність галузей нар госп-ва та регіонів виробляти промисл та с/г продукцію, здійсн інвест та іннов діял-ть і надавати послуги нас-ню та вир-ву. Склад НТП: прир рес (тіла і сили природи, які за певного розвитку прод сил можуть бути викор для задов. потреб людського сусп.-ва: земля, надра, ліси, водні ресурси), трудові рес (частина нас країни, яке за своїми фіх та дух здібностями, набутою освітою та проф.-кваліф рівнем здатна працювати у нар госп та займатись сусп. корисною дія-стю), виробнфонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезп вир-во продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. За своєю структурою НТП – сук підп.-ств і орг-цій, які належать до різних галузей та сфер дія-ті (науково-дослідні організації вузи тощо). Найважливішою складовою НТП є наукові кадри. Україна традиційно вважається країною з значним наук потенціалом, визнаними в світі наук школами, розвиненою системою підготовки кадрів. До складу НП У. належить мережа наукових орг.-й, яка зосереджена в 4-ох секторах: академічному, галузевому, заводському та вузівському (сектор вищої освіти). В 2004 р. наук-техн розробки винайдено 1477 орг-ями, серед яких найбільша кількість належала галузевому (639), 387 – академічному, 166 – вузівському секторам. Офіційно затверджені індикатори наук-техн розвитку країн-членів ЄС, що хар-ть насиченість держави наук кадрами – кільк прац-ків, що виконують дослідження і розробки в заг чис зайнятих в ек-ці країни ( на 1 тис осіб). Насиченість науковими кадрами в У -5,3 чол на 1000 зайнятих в ек-ці. Спостерігається стрімкий розвиток мережі закладів із підготовки наук кадрів, зростає чис аспіратнів, докторантів, кандидатів наук. Негат тенденції: погіршення вікової структури наук кадрів, зростання сумісництва осн (наук) дія-ті з ін. видами дія-ті, триває процес еміграції наук кадрів, зокрема спеціалістів вищої квал-ї; недостатнє фін-ня ( лише 35%) аг обсягу нук і наук-техн робіт за рах держ коштів. Для подолання негат явищ та еф-сті викор-ня НТП було прийнято ВР Коцепцію наук-техн та іннов розвитку україни ( 1999р.) і ЗУ « Про наук і наук-техн дія-сть». Для більш ефект функ-ня НТП, його впливу на ек-ку необх пошук шляхів ефект-шого викор-ня потенціалу нац. ек-ки.

9.Соціальна та економічна ефективність НЕ
Ефективність НЕ — це співвідношення між результатами діяльності (фун-ня економіки) та витратами для досягнення поставленої мети та цілей. . Е=Р/З >1, де Р – результати (робіт, послуг, товарів); З – затрати вир-ва (с/в робіт, послуг…). 2 види ефективності НЕ 1. Соц еф хар-є відповідність нац вир-ва потребам людей і цілям сусп.-ва. Інтегруючим показником соц еф-сті є вир-во товарів нар спож в заг обсязі вир-ва за певний період (рік). У розвинених країнах частка товарів нар споживання – 70%., а вир-во засобів вир-ва — до 30%. Соц еф-ть конкретизується в таких категоріях, як соц витрати (забруднення навк сер, рівень захворюваності, рівень бідності тощо) і соц. блага (рівень освіти, життєвий рівень). Якщо добробут нас та його життєвий рівень постійно підвищуються, то НЕ є соц ефективною. 2. Показники ек еф-ті: а) прод-ть праці ППр= ВВП/Чис зайн; трудомісткість вир-ва =1/ППр б) матеріаловіддача –це співвідношення між вартістю ВВП до мат витрат на вир-во: М=ВВП/МВ, матеріаломісткість= МВ/ВВП; в) фондовіддача – скільки фондів використано на вир-во продукції: Ф=ВВП/Вовф, де Вовф – вартість осн вир фондів, фондомісткість= Вовф/ВВП. Інтегрований показник ек еф розраховується так: Sінт = ВВП/ ( ППр+М+kФ), де k- коеф приведення до єдиної розмірності витрат в осн фонди з поточними витратами. Між СоцЕф та ЕкЕф є взаємозв’язок. Поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів сусп.-ва вимагає зростання ЕкЕф-ті. Підвищення СоцЕф виступає вирішальним чинником рац та ек ведення дом госп-ва в інтересах сусп.-ва та окремих його членів. На практиці подібний зв’язок не завжди існує, що проявляється в нерац вик-і мат рес, забрудненні навк сер тощо. Якщо втрачається взаємозв’язок між соц та ек ефект то це означ., що фактично вир-о здійсн заради вир-а, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об’єктивною закономірністю має бути зростання еф-і вир-ва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспі-у для задов його потреб. У цьому суть взаємозв’язку соц та ек фективності госп дія-і.
10. Ефективність нац економіки та її показники.
Ефективність НЕ — це співвідношення між результатами діяльності (фун-ня економіки) та витратами для досягнення поставленої мети та цілей. Е=Р/З >1, де Р – результати (робіт, послуг, товарів); З – затрати вир-ва (с/в робіт, послуг…). У цьому показнику відобр кінцевий корисний ефект від застосування засобів вир-ва та живої праці. 2 види ефективності НЕ 1. Соц еф хар-є відповідність нац вир-ва потребам людей і цілям сусп.-ва. Інтегруючим показником соц еф-сті є вир-во товарів нар спож в заг обсязі вир-ва за певний період (рік). У розвинених країнах частка товарів нар споживання – 70%., а вир-во засобів вир-ва — до 30%. Соц еф-ть конкретизується в таких категоріях, як соц витрати (забруднення навк сер, рівень захворюваності, рівень бідності тощо) і соц. блага (рівень освіти, життєвий рівень). Якщо добробут нас та його життєвий рівень постійно підвищуються, то НЕ є соц ефективною. 2. Показники ек еф-ті: а) прод-ть праці ППр= ВВП/Чис зайн; трудомісткість вир-ва =1/ППр б) матеріаловіддача –це співвідношення між вартістю ВВП до мат витрат на вир-во: М=ВВП/МВ, матеріаломісткість= МВ/ВВП; в) фондовіддача – скільки фондів використано на вир-во продукції: Ф=ВВП/Вовф, де Вовф – вартість осн вир фондів, фондомісткість= Вовф/ВВП. Інтегрований показник ек еф розраховується так: Sінт = ВВП/ ( ППр+М+kФ), де k- коеф приведення до єдиної розмірності витрат в осн фонди з поточними витратами. Взагалі, існує взаємозв’язок між Соц і Ек еф-стю, що полягає у зростанні еф-і вир-ва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспі-у для задов його потреб.
11. Сутність та види структурних пропорцій в ек-ці.
Структура нац ек-ки від обр співвідношення, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Види структурних пропорцій: 1. Соц. структура – від обр розподіл нац. ек-ки за формами власності та за рівнем доходів населення. Право власності визнач можливість доступу певних класів, верств, груп у сусп-ві до використ усіх факторів вир-ва., їх соц. статус, рівень доходів. 2. Організаційна – від обр-ся в пропорції між інстит секторами, показниками концентрації вир-ва, співввідношення орг-правових форм госп-ня у підпр секторі. Інституційні сектори ек-ки: нефін., фін. корпорації, сектор загал. держ управлін., дом госп-ва, некомерц орган-ції, 3. Відтворювальна – співвіднош між вир-твом засобів вир-ва і вир-ва предметів спож, між спож-ням осн. капіталу та доданою вартістю, між спож-ням та нагромадженням, між виробн галузями та інфра-структурою. 4. Видів ек дія-ті – повяз з сусп поділом праці. Згідно із Класифікац ВЕД (2001) га основі стандартів ЄС виділ 17 укрупнених ВЕД (А-с/г, Б-рибне госп., С-добувна пром. і т.д.), які поділ на підвиди, розділи, класи, підкласи. Кожен підклас має коди від 0 до 9. 5. Регіональні – відображ особл-ть концентрац вир-ва продукції, що склалися в результ терит поділу праці. (8 ек районів: Придніпров, Донецький, Східний, Центр, Поліський, Подільський, Карпатський, Причорн) 6. Зовн. торгівлі- це співвідн обсягів і товарна структура Ex та IM. Для індустр. розвинених країн характерна висока питома вага Ex наукомісткої продукції з високим технол рівнем.
12. Соціальна структура економіки.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Соц. стуктура (СС) відобр розподіл нац. ек-ки 1. За формами власності. Власність є основою всієї системи сусп. відносин. Від форм власності, що утверджується у суспільстві, залежить від форми розподіл, обміну і споживання. В ек-ці У. існує 3 форми власності: приватна (90% власності), держ ( 3%-одеський припортовий завод, Укртелеком), комунальна ( 7% – Київенерго, Фармацевт, Київпастранс). В прив секторі ств найб кількість роб місць: на 2007 р.- майже 50% всіх найм прац-ків, переважна більшість осн вир фондів. У приватному секторі сконцентровано ОЗ на 477 млрд грн або 45,6% загал. кількості в 2004р.Фондоозброєність у прив. секторі дещо нижча порівняно з комунал і держ, але продуктивність праці тут у 1,5 разів вища.
і 2. за рівнем доходів нас. Підвищення рівня добробуту нас має бути гол метою ек розвитку країни.В У процес диференціації доходів відбувався при реальних доходів нас: частка гнас із середньо душ грош витратими нас, нижчими від рівня забезп прож мінімуму, хоча й мала тенденцію до , залишилась на рівні слаборозвинених країн: реальні доходи нас . Важливою проблемою є тонізація ек-ки: Негат риси: несплата і ухилення від сплати подітків. Поз риси: знімає соц. напругу в державі. В країнах норм є рівень тін ек-ки 10%.

13. Організаційна структура ек-ки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура орг-правових форм господарювання.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Ринкова організація нац. ек-ки відобр у пропорціях між інстит секторами (секторна структура), показниками концентрації вир-ва (структура бізнесу), співвідн-ням орг-правових форм госп-ня у підпр секторі. В узаг виді ринкова ек-ка може бути зображена у вигляді інстит секторів, взаємодія між якими хар-є найважливіші ек пропорції, пов’язані з вир-вом, розподілом і перерозп доходів між вир-вом товарів і послуг, між реальним і фін секторами тощо. Методологічна основа секторного поділу – система нац рахунків (СНР). Так, виділ 5 секторів: 1) нефін корпорації (підпр-ва всіх форм власності, дія-ть яких направлена на вир-во і реалізацію товарів та нефін послуг з метою отримання прибутку) і некомерц орг.-ї ( засновані різноман групами виробників, н-д для лобіювання інтересів людей); 2) фін корп (комерц інстит одиниці, що спеціал. на фін посередн дія-сті: кредитні установи – НБУ, фондові біржі, інцест фонди, кред спілки, страх компанії); 3) сектор заг держ упр-ня (органи держ упр-ня та некомерц орг.-ї всіх рівнів, що виробляють і надають безкошт чи пільгові послуги індивід хар-ру і сфері освіти, охорздоров’я..); 4) сектор домогосподарств (сук фіз осіб як споживачів, рахунки яких неможл відокремити від рахунків самого д/г ні юр-но, ні ек=-но) –дрібні пром вир-ва, підсобне с/г, індик буд- тво; 5) інтит одиниці, ств окремими групами дом госп-тв для забезп власних інтересів, тобто обслуг дом/госп. Структура бізнесу Відповідно до чис прац-ків та обсягів госп обороту підпр-ва можуть відноситися до категорії малих ( 50 ос, 500 тис євро), середніх ( не більше 1 тис ос, річний оборот і дохід 5 млн євро) чи великих підпр-тв ( всі інші). Структура хар-ки свідчить, що в У малий бізнес тільки форм і неповною мірою відпов стандартом країн з ринк ек-кою. Це важлива складова суч ринк ек-ки: 1. форм конкур сер, сприяє утвердж конкур відносин 2. малі підп. Оперативно реагують на зміни кон’юнктури ринку, надають їм гнучкості 3. ств 50-80% роб міснь ( не про Укр) ек-ки високорозв країн 4. сприяє ПП, прискорює впровадж досягнень НПТ 5. пом’якшення соц напруженості та демократ-я ринк відносин. Орг -правова форма госп-ня– це комплекс юр, правових і господарчих норм, що визнач характер, умови і способи форм-ня відносин між власниками підпр-ва, а також між підпр-вом і зовн суб’єктами госп дія-ті та органами держ влади. Закон-во У. визначає 40 ОПФГ. Основні: приват (23%), держ, комун, АТ, ТОВ (29,6%). 2 види: унітарне (1 засновник – власник), корпор ( 2 і біль власників). Перевага корп. – акумулює більшу кіль-сть грош коштів, має більш можл-стей.
14. Показники відтворювальної структури ек-ки та вплив змін у відтвор пропорціях на ек зростання.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Відтвор. структура — це співвідн: між вир-вом засобів вир-ва і вир-вом предметів спож, між спож-ням осн капіталу та дод вартістю, між спож-ням і нагромадженням, між виробн галузями та інфрастр. Ці пропорції від обр можливості ек зростання пром. Вир-ва та його еф-сть. Осн вартісні пропорції, що х-ть розвиток ек. на всіх стадіях процесу відтворення: 1. співвідн між спож-ням осн капіт. та дод вартістю (хар-є розподіл ВВП на чистий вн продукт і вар-стьспожитого осн кап ( аморт-я осн засбів за рік), 2. між нагромадженням (фондом нагр-ня) та спож-ням (фондом спож-ня)- виражає співвідн частин вВП ( крім сальдо зовн торгівлі), які спрямив-ся на валове нагром-ня, і вар-сті мат благ, що викор-ся на кінц спож-ня тов. та послуг. Ця пропорція визначає темп ек зростання, а також— рівень спож попиту, можливості задов.-ня поточних потреб у межах нац ек-ки. Співвідн сіж нагр ві спод зал від факторів: величина доходів і податків, вар-сть факторів вир-ва ( роб сили, капіталу, землі), оссяг немат активів, співвідн між D і S, стабільність грош обігу, стаб пол. Ситуації та зак-ва. Оптимальне формування пропорції відтворювання є важливою проблемою ек розвитку безпосер пов’язане з його циклічністю. ВС відобр можливості ек зростання вир-ва та його еф-сть.
15. Класифікація видів ек діяльності та їх структура.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Макропропорції між ВЕД і їх групами, що мають однакові ек хар-ки становлять основу галузевої струк-ри. Структура нац. ек-ки за ВЕД пов’язана із сусп поділом праці. Згідно з КВЕД (класифікація видів ек дія-ті), прийнятої в У. 2001 р. на основі стандарту міжнар класифікації ЄС, виділяють 17 ВЕД ( нумеруються лат буквами): А с/г, мисливське, лісове госп; B рибне госп-во; C добувна пром.; D обробна пром.; E в-во та розподіл електроенергії, газу, води… В кожному виді виділені підвиди, розділи, підрозділи, класи, підкласи, які мають цифрові коди. Підкласи мають коди від 0 до 9. Для аналізу прогресивності структурних змін у нац. ек-ці ВЕД об’єднуються у 3 групи: 1. дія-ть, пов’язана з видобуванням ресурсів; 2. дія-ть з переробки ресурсів та вироблення гот продукції; 3. сфера послуг. Приклад: В ек У структура зайн за ВЕД-сті за 2006 рік: с/г – 59 ти підпр-тв і 43 тис –фермерські (працює 3 млн фермерів). В ЄС 10 млн фермерів, що забезп продовольством нас 500 млн людей, тобто еф-сть праці в 3 рази вища. У 2001-2006 рр. держ апарат у зб на 300 тис. людей.

16. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Рег ек пропорції від обр особл-ті концентрації вир-ва продукції, які склалися в рез дії терит поділу праці. Ек основу реї структури ек-ки (РС) форм терит розміщення суб’єктів госп-ня, різноманітність цих суб’єктів, а також їхні зв’язки з певною геосистемою. У НЕ існує 2 типи рег систем. 1. стосується поділу терит У на адм-терит одиниці, які охоплюють ек дія-сть, соц. процеси, упр-ня на усіх рівнях АРК, області, райони, міста, СМТ, села. 2. розподіляє ек-ку за терит формами орг.-ї госп-ва на терит-виробничі одиниці різних рівнів: промисл пункт, пром. вузол, пром. центр, терит-виробн комплекс, агломерація, спеціаліз район і зона, інтегральний ек район. Найбільш крупною одиницею поділу нац. ек-ки за рег формами орг.-ї госп-ва є інтегральні ек райони, що виділені на основі особл-й ек розвитку різних частин території У. і є об’єктами ек аналізу, прогнозування і держ рег-ня рег розвитку. В У. 8 ек районів: Причорн ( АРК, Севаст. обл, Одес, Микол, Херс), Придніпр (Дніпроп, Запоріж, Кіров), Донецький ( Донец, Луг), Сх ( полтав, Сумськ, Харк), Центр ( Киівськ. Обл., м. Київ, Черкаси), Поліський (волин, Житом, Рівнен, Черніг), Подільський ( вінниц, Терноп, Хмельн), Карпатський ( Закарп, Львів, Ів-Фр, Чернів). В оркму групу терит од виділ єврорегінони: Буг, Карпатський, прикордонні території з Росією, вільні ек зони. Створення ВЕЗ передб ств 3 цілей: 1. ек зростання в певному регіоні, здійсн позит впливу на розвиток країни 2. вирішення соц. проблем 3. еколог оздоровлення.
17. Основні структурні пропорції у зовнішній торгівлі України.
Структура нац ек-ки відобр співвідн, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами ек-ки та її зв’язки із зовн світом. Структура зовн торгівлі (СЗТ) – це співвідн обсягів і товарна структура Ex та Im. СЗТ відобр ступінь розвитку нац. ек-ки. Для індустріально розвинених країн хар-на висока питома вага експ високотехн продукції. Країни, що знаходяться у стані переходу до постінд сусп (США, Великобр, Фр, Нім, Японія), мають у структурі експ значну питому вагу інтелект продукту у вигляді ліцензій на використання у вир-ві інноваційних науково-технічних технолог розробок. В екс країн, що розвив, переваж сировина, матеріали, в імп- прод-я високотехнол рівня. В рез поглиблюється нерівномірність між інд розвинутими країнами і країнами, що розвив. В св торгівлі У займає частку 0,6%, тоді як Фр. 4,3%, Іспанія 2,1%. Низька конкурентоспр вітчизн. товарів вищих технол рівнів за рах великої дод вартості.З 2001 р обсяги в 2 рази: експ>імп, з 2008 р. імп>експ. Тов структура укр. зовн торгівлі протягом останніх років суттєво не змін. EX: 3 тис видів продукції. Осн види: с/г товари та гот харч продукція, мін сировина та паливо, прод-я хім. пром. (10%), деревина та матеріали з деревини; чорні, кол метали, вироби з них ( 37-45%). Більше половини екс мають галузі: хім., металургія. Експортуємо РФ, єврозона, США. IM: паливно- енерг рес – стратег імпорт ( 37-40%); машини, обладнання ( 2029%), прилади, трансп засоби, кол метали, каучук. Хар-чи зовн структуру торгівлі в У, слід відмітити: 1. Вкрай вразливу структуру екс з конц-ю на тих групах, які мають цінову конк-сть, а не якість 2. Відносно невелику частку інцест товарів в імп-ті.
18 Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
Структура зовн торгівлі (СЗТ) – це співвідн обсягів і товарна структура Ex та Im. СЗТ відобр ступінь розвитку нац. ек-ки. Тов структура експ та імп в У. хар-ся як така, що властива для країн з ек-кою перехідного періоду: 1. частка імп більша, ніж частка експ; 2.імпортовані товари – технол обладнання; 3.товари, що експортуються –сир і мат, напівфабр, заготовки для високотехнол продукції, харч продукти. В св торгівлі У займає частку 0,6%,тоді як Фр. 4,3%, Іспанія 2,1%. Низька конкурентоспр вітчизн. товарів вищих технол рівнів за рах великої дод вартості. З 2001 р обсяги в 2 рази: експ>імп, з 2008 р. імп>експ. Тов структура укр. зовн торгівлі протягом останніх років суттєво не змін. EX: 3 тис видів продукції. Осн види: 1. с/г товари та гот харч продукція (цукор, консерви, борошно, олія, кондвироби, алкогольні напої (коньяк, горілка, вино, пиво); АПК виноград, овочі, фрукти, зерно. 2. мін сировина та паливо, ПЕК: вугілля, кокс; 3.прод-я хім. пром. (10%), деревина та матеріали з деревини; 4. чорні, кол метали, вироби з них ( 37-45%): марганцеві руди, сталь, чавун, прокат, труби, феросплави; 5. м/б: комплектуючі для літакобудування, верстати; 6. легка пром. лляна, шовкова тканина, взуття Більше половини екс мають галузі: хім., металургія. Експортуємо РФ, єврозона, США. IM: паливно- енерг рес – стратег імпорт ( 37-40%); машини, обладнання ( 2029%), прилади, трансп засоби, кол метали, каучук, лісові рес, технол обладнання, аудіо-, відео- і побутова техніка. Хар-чи зовн структуру торгівлі в У, слід відмітити: 1. Вкрай вразливу структуру екс з конц-ю на тих групах, які мають цінову конк-сть, а не якість 2. Відносно невелику частку інцест товарів в імп-ті.
19. Призначення, роль та структура держ фінансів.
Держ фінанси (ДФ) за своїм ек змістом – система фін відносин щодо розп та перерозп ВВП, що пов’язана з форм-ням фін рес у розпор держави та її викор-ням спеціально створеними центр та місц органами влади та підпоряд ним підрозділами для забезп певних завдань і ф-й держави. С